Чому ми не пам’ятаємо себе в дитинстві: нове дослідження пояснює феномен

Чому перші роки життя залишаються для нас загадкою? Невже ці спогади стерті назавжди, чи вони просто чекають на ключ, який відкриє до них доступ? Нове дослідження проливає світло на цю давню таємницю, розкриваючи, що справа не в відсутності спогадів, а в складності їхнього відтворення.

Немовля. Фото: freepik

Як вчені "зазирнули" в дитячу пам'ять

Дослідники з Єльського університету провели унікальний експеримент, залучивши 26 немовлят віком від 4 до 24 місяців. За допомогою МРТ вони спостерігали за активністю гіпокампу – зони мозку, що відповідає за пам'ять – у відповідь на демонстрацію серії зображень.

Після короткої паузи дітям показували пари зображень: одне знайоме, інше – нове. Вчені фіксували, на якому зображенні затримувався погляд немовлят. Довший погляд на знайоме зображення свідчив про його впізнання, тобто про збереження спогаду.

Ключ до розгадки – активність мозку

Аналіз МРТ-сканів показав, що у старших немовлят (від 12 до 24 місяців) гіпокамп активніше реагував на знайомі зображення. Крім того, у них спостерігалася активність орбітофронтальної кори, що відповідає за прийняття рішень, пов'язаних з пам'яттю.

"Мозок немовляти переживає бурхливий розвиток, особливо в перші два роки життя", – пояснює доктор Нік Терк-Браун, керівник дослідження. "Швидке зростання гіпокампу та інші зміни в мозку можуть впливати на формування та відтворення спогадів".

Чому ми не можемо "дістати" дитячі спогади

Попри те, що спогади раннього дитинства існують, ми не можемо їх відтворити. Доктор Терк-Браун припускає, що гіпокамп не отримує "правильні запити" для пошуку цих спогадів. Іншими словами, спогади зберігаються в "форматі", який мозок дорослої людини не може "прочитати".