Як говорити з дітьми про війну і як допомогти їм подолати стрес

Рекомендації батькам щодо післякризового контролю та особливостей подолання стресу у дітей надала наш експерт Альона  Нікітіна, педагог, спеціаліст по роботі з людьми з інвалідністю, дітьми-переселенцями.

Фото ілюстративне / Pixabay

Серед порад для батьків про те, як говорити з дітьми в кризових ситуаціях наступні:

1. Фізична безпека та охорона здоров’я дітей звичайно ж є пріоритетом. Після пережитого стресу діти різного віку мають різні реакції на ненормальні події. Зокрема, діти можуть мати різні безпосередні спогади про смерті та руйнування тощо.  І тут дуже важливо одразу надати першу психологічну допомогу. Бути поряд з дитиною та чути її.  

2. Діти дуже часто хочуть обговорити свої спогади, інші ж навпаки — ні. Але в будь-якому випадку не переконуйте дитину: "тобі здалося" , " тобі наснилося, "цього не було", "не вигадуй", якщо дійсно трапилася якась надзвичайна подія і дитина стала її свідком. Тобто, не обманюйте дітей і не робіть вигляд, що нічого не сталось. Навіть за дуже непростих ситуацій дітям варто надавати основні правдиві факти про те, що відбулось, але зважати на їхній вік, емоційний стан.

3. Завжди знаходьте час для спілкування з вашою дитиною. Також варто бути готовим взагалі не говорити про пережите, аж доки дитина не захоче сама виговоритися. Іноді достатньо бути поруч. Варто приймати та розуміти, поважати саме ті способи захисту і шляхи подолання травми, які є в дитини.  

4. Діти часто задають непрості запитання. Коли чуєте запитання : "коли це все  закінчиться?" не давайте жодних обіцянок, адже ви цього не знаєте, не варто обманювати дитину, краще зазначити, що українські військові, рятувальні організації, поліція та Президент України робить усе можливе для того, щоб мир настав якнайшвидше, щоб настала перемога. Розповідайте, що добро завжди перемагає зло.  

Чому варто говорити, а не уникати розмови, яку починає дитина? Якщо ви бачите, що дитина починає розмову про війну не уникайте цієї розмови. Тому, що дитина має бажання вивільнити свої емоції і добре, якщо вони будуть почуті.  

Під час розмови з дітьми на важкі теми (якщо дитина хоче їх обговорити) варто пам’ятати, що дитині потрібна не детальна інформація з описом жахіть(вбережіть від цього дитину), а лише розмова з дорослими, яким дитина довіряє для того, щоб вони допомогли зрозуміти те, що дитина бачить і чує або ж обговорити важкий спогад про події. 

5. Іноді діти відчувають почуття провини, про те, що сталося і що вони могли б щось змінити. У такому випадку варто заспокоїти дитину, запевнити що у тому, що сталося це не її провина.  

6. Дуже часто діток турбує страх повторення подій і повторення реакцій на все, що так чи інакше нагадує про минулі жахіття. Особливо це загострюється коли дитина й дорослі переглядають новини про події, які є безпосереднім нагадуванням про пережите або ж просто жахають. Тому краще вберегти дитину від цього перегляду. Варто обмежити вплив неприємних і непотрібних деталей. Не обговорювати перед дитиною звірства які вчиняють окупанти, не демонструвати жахливі повідомлення та зображення. Нагадайте дитині, що вона зараз у безпеці і з вами, що ви про неї потурбуєтесь. Не можна карати дитину за страх. Чи створювати додаткові стресові ситуації. Не варто знецінювати чи применшувати страх дитини.  

7. Намагайтеся створити відчуття рутини, можна скласти розпорядок дня, за можливості продовжити навчання. Мають бути створені так звані "точки контролю", таким чином ми можемо обдурити наш мозок і створити відчуття стабільності у себе та в дитини. Можна і варто розподілити обов’язки в родині.  І "обрати чергових", відповідальних за виконання різних домашніх завдань, наприклад, хтось відповідає за полив квітів, хтось за чистий посуд, хтось за чистоту підлоги. Створюйте можливості для того, щоб діти могли гратися та спілкуватися з однолітками.

Звичайні дії та розваги з психотерапевтичним ефектом

1. Багато пити. Ввести "правило 6 склянок води" на день. Вода допомагає "вимивати"  стресові гормони.

2. Саме час завести кошеня чи собаку. Спілкування з тваринами має терапевтичну дію. Спілкування з домашніми улюбленцями допомагають виробленню особливих гормонів та й є чудовою можливістю переключитись на позитивні емоції.  

3. Активні способи розвіяти свої страхи ось що  зможе допомогти зменшити почуття тривоги чи страху перед невідомим. Можна створити можливості для допомоги іншим, наприклад, можна разом з дитиною малювати чи писати листи подяки українським військовим. Можна створити спільну історію про те, як ви вдячні захисникам України.  

4. Також, варто пам’ятати, що творчість чудово допомагає боротися зі стресом та з виходом негативних емоцій. Дуже гарно допомагає також казкотерапія, читання книг. Спробуйте малювати разом. Створіть разом малюнки підтримки захисникам, намалюйте Україну у майбутньому, намалюйте улюбленого чотирьохлапого героя-собачку Патрона. Спробуйте оригінальні техніки малювання: ватними паличками, трубочками для коктейлів, фарбою і звичайною виделкою. Розмалюйте разом білі футболки фарбою, малюйте руками, пальчиками тощо. Розфарбовки також можуть бути чудовим антистресом.  

5. Ліплення з пластиліну, глини є тим корисними антистресовими активностями,які можуть допомогти повернути (частково) відчуття контролю. 

6. Якщо ви віруючі люди то моліться разом з дитиною за  мир в Україні, за наших захисників та український народ.  
7. Розказуйте про традиції та історію України. Пофантазуйте , куди ви поїдете після перемоги.  
8. Створіть "ритуал вдячності" щоденно з дитиною проговорюйте 7 вдячностей чи 7 позитивних яскравих моментів дня.  
9. Більше тримайте дитину за руку( особливо це стосується малих діток  та дітей раннього шкільного віку). Більше обіймайтесь.  

Якщо вам чи вашій дитині стало важко, ви не знаєте і не можете самостійно справлятися з емоціями, важкими думками, відчуваєте постійний страх, депресію, апатію зверніться по допомогу до кризових психологів, психологів, психотерапевтів. Зверніться і домовтеся про консультацію.  

Педагогам варто пам’ятати, що у спілкуванні з дітьми, які пережили травматичні  події війни не можна:
1. Випитувати дитину що вона пережила, хто з близьких залишився на тимчасово окупованій території чи в місцях бойових дій.
2. Порушувати її особистісні кордони. Без дозволу дитини (попередньо варто запитати, перш ніж це зробити) взяти її за руку, обіймати тощо,
3. Робити різкі зауваження.
4. Проявляти нещирі емоції.  
5. Ставити неасертивні запитання: "Як тобі було у підвалі?", "Як у тебе вдома було?".

Як повідомляв портал "Коментарі", як допомогти дитині впоратися з емоціями у кризових станах в період війни.

Читайте Comments.ua в Google News