Закриваємо гештальти на Хелловін: сміємося над страхами, працюємо з фобіями

Хелловін – привід поговорити про страхи та фобії. Фото з відкритих джерел.

Ви не ходите в цирк через зловісних клоунів, у гори — тому що побоюєтесь висоти, білий халат лікаря вводить у ступор, а колеги лякають енергетичними вампірами? Різні страхи та всілякі фобії є, мабуть, у житті кожного з нас. Але далеко не кожен може сміливо подивитися їм у вічі та усвідомити, наскільки такі внутрішні обмежувачі заважають розвиватися та досягати нових висот. Чому ж подібні речі зв'язують нам руки та крила, розбираємось із психологами.

Містичні привиди та моторошні скелети, величні Дракули та потворні Франкенштейни, стародавні мумії та мерзенні зомбі, жахливі чорти та підступні відьми – страшилки Хеллоуїна можуть стати не тільки веселою костюмованою розвагою, але й гарною можливістю пропрацювати власні страхи. Більше того, зрозуміти і прийняти їх, і навіть посміятися з дрібниць, які ми колись роздмухували до вселенських масштабів, отруюючи своє життя.

Подібна гештальтерапія, на думку фахівців, допомагає нам позбавитися своєрідного психологічного баласту, який накопичується ще з дитинства. Саме тому американські психіатри радять батькам не забороняти дітям вбиратися на Хелловін у костюми злих персонажів. Це може допомогти юним фантазерам подолати страх незвіданого, з яким вони знайомляться в ігровій формі та безпечній казковій обстановці. Адже в такому віці зіткнутися з чимось лякаючим у реальному житті – це справжнє випробування і, можливо, навіть хвороблива травма на все життя. Тому якщо малюк, наприклад, дико кричить побачивши павуків (арахнофобія), йому буде корисно вбратися в костюм цієї істоти і таким чином перестати його боятися. Для українських дітлахів, до речі, корисніше вибрати не зубасту маску монстра, а білий халат із накрохмаленою шапочкою. Тому що страх перед медичним персоналом, що причаївся з пелюшок, – ятрофобія – в майбутньому завадить їм правильно піклуватися про своє здоров'я.

"Кожна дитина, – пояснює український психолог Олена Слободянюк, – проходить період, у якому на неї чатують  страхи, пов'язані з оточенням. Життєвий досвід розширюється, в просторі малюка крім рідних людей з'являються незнайомці, всілякі черв'яки, жаби, грім і блискавка, темрява і самотність, смерть... Страхи, що виникають при цьому в підтримуючому середовищі, проходять самі, залишаючи сліди хіба що в дитячих спогадах. Допомагають упоратися з фобіями і казки, адже в них добро завжди перемагає зло і все закінчується чудово. Дитина часто інтуїтивно вибирає казку і просить її читати майже кожен вечір".

Як вважає Олена, дитячі страшилки на Хелловін – це не проста випадковість на шляху розвитку психіки, а гостра необхідність. "Це свого роду групова психологічна робота, що зачіпає глибокі шари особистості і допомагає впоратися зі страхами. – продовжує психолог. – Можливо, саме тому, що чуже для нас свято Хелловін відповідає глибоким психологічним потребам розвитку, воно так швидко стає своїм. Це особливий вечір, коли всі готові зустрітися зі справжнім жахом в обстановці веселощів та взаємної підтримки, розсміятися страхам в обличчя".

Коли ж у чорні плащі, гостроносі ковпаки та інші атрибути Хеллоуїна одягаються дорослі, то, на думку фахівців, вони, таким чином дозволяють проявлятися темній стороні своєї особистості. Причому якщо діти роблять це імпульсивно, то дорослі – підсвідомо. Костюмована вечірка – чудовий спосіб зізнатися оточуючим у образній формі у якихось своїх комплексах, глибинних фобіях. У цьому сенсі чорний гумор, який б'є ключем цього осіннього вечора, може стати дієвим інструментом самоіронії. До того ж, у галасливій атмосфері свята набагато простіше випустити назовні своїх "внутрішніх демонів".

Психологи хоч і схвалюють подібні витівки, але з одним важливим застереженням: перетворення на героїв Хеллоуїна не допоможе вирішити серйозні психологічні проблеми і не вилікує розлади психіки. Це точно не замінить когнітивну поведінкову терапію (КПТ), на сеансах якої фахівець пропрацює разом з пацієнтом хворобливі моменти, допоможе позбавитися тривожних станів або залежностей, крок за кроком лікуватиме депресію або компульсивний розлад.

З погляду класичного психоаналізу буває страх раціональний, тобто він виникає як реакція на зовнішню небезпеку та глибинний, ірраціональний. Під час психотерапії несвідомі прагнення та страхи перетворюються на свідоме сприйняття, де інформацію про них опрацьовує наша психіка. Термін фобія завдячує своєю назвою Фобосу – богу страху, який був сином богині кохання та краси Афродіти та бога війни Ареса. Цікаво, що основоположник психоаналізу Зігмунд Фрейд вважав: людиною керує саме ерос і танатос. Перше — потяг до насолод і життя, друге — потяг до руйнування та смерті. Фобії – це страхи хворої уяви, не перед реальною загрозою. Вони завжди ірраціональні, їхнє коріння – за межами здорового глузду. Можливо тому фобії так складно викорчувати з нашої підсвідомості, де вони живуть роками і десятиліттями. Навіть якщо людина розуміє всю безглуздість і ефемерність свого страху, вона все одно не може його позбутися.

Якщо глобально розглянути страх і фобію, то між цими подібними на перший погляд поняттями існує колосальна різниця. Страх – це звичайна людська емоція, яку має кожен із нас. А той, хто взагалі нічого не боїться, найімовірніше, не зовсім психічно здоровий. Страх допомагає нам адаптуватися в навколишньому світі і застерігає не робити дурниці, необдумані вчинки, що загрожують життю. По суті, він ніби стоїть на варті нашого благополуччя. І це є абсолютно нормальна історія. Але якщо страх "перегинає палку", сковує нас, звужує коло наших інтересів, перешкоджає соціалізації, це вже фобія.

"Коли страх стає дезадаптивним, – коментує відомий український психотерапевт та психіатр, доктор медичних наук, професор Олег Чабан, – тоді він перетворюється на небезпечну фобію, інакше кажучи, психічний розлад. В основі всіх фобій лежить танатофобія, тобто страх смерті. Він торкається наших базових механізмів, сенсу життя взагалі. Якщо розібратися, всі ми найбільше у світі боїмося померти. Особливо це гостро відчули українці під час війни. Саме з цього базового страху випливають інші фобії. Сьогодні у світі їх налічується понад 3 тисячі. Найстрашніший наслідок фобії – асоціалізація, з якої випливає багато речей: постійна тривога, порушення сну, депресія, навіть алкоголізм. Якщо ви відчули, що страх чогось вже переріс у фобію, негайно зверніться за допомогою до фахівця, який допоможе подолати цей розлад".

Якщо боротьба з фобіями під силу досвідченим психотерапевтам, то впоратися зі звичайними страхами цілком може кожен із нас. Для цього потрібно пропрацювати для початку дрібні страхи, з яких і складається величезна і страшна фобія. Потім потрібно включити логіку і змусити її переосмислити емоції, що б'ють через край. Третій крок — подумки довести свій найбільший страх до абсурду. І у фіналі обрушуємо на страх найпотужнішу зброю – гумор. І пам'ятайте: жити треба "в моменті", тут і зараз, а не витрачати золотий час на страхи та фобії.