Небезпечний ендорфін від здійснення покупок: все про залежність шопоголіків

Шопоголік схожий на одержиму пристрастю людину. Фото з відкритих джерел.

Для них кожен похід у бутік – як марафон магазинами на Чорну п'ятницю. Купувати й купувати – єдине та непереборне бажання таких людей, які бачать у шопінгу головне джерело насолоди в житті. Вони щиро вважають, що шопінгтерапія – ліки від усіх бід. Але біда якраз – у гострій психічній залежності, яку називають шопоголізм чи оніоманія.

Радіти, коли купуєш гарну річ , — не означає захворіти. Адже покупки справді додають позитиву у сірі будні. А от коли гонитва за приємними емоціями перетворює людину на раба шопінгу, тоді говорять про патологію. Так невинна любов до всіляких парадів знижок та акцій на кшталт Black Friday може призвести до небезпечної пристрасті – оніоманії. Цю болісну одержимість компанії активно використовують для того, щоб підняти продажі та збільшити свій прибуток.

Незважаючи на те, що торгові центри та Чорні п'ятниці виникли у 20 столітті, цей термін вигадали в 19 столітті психіатри Еміль Крепелін (Німеччина) та Ейген Блейлеромі (Швейцарія), які побачили ознаки захворювання у постійній неконтрольованій потребі імпульсивних покупок. Тільки наприкінці 20 століття фахівці в усьому світі почали бити на сполох щодо  оніоманії та ігроманії.

Сьогодні шопоголізм шкодить не лише гаманцю, а й насамперед ментальному здоров'ю людини. Шалена витрата грошей на покупки може призвести до серйозних проблем із фінансами, спровокувати конфліктні ситуації на роботі та в особистому житті. А це прямий шлях до психологічного дискомфорту та дистресу. І тут виникає замкнене коло: від занепокоєння та тривоги оніоман знову і знову "лікується" шопінгом.

Незважаючи на те, що шопоголізм – поведінкова залежність, у її виникненні — біохімічний механізм наших гормонів. Як вважає американський професор Рут Енгс із медичного університету в Індіані, вся справа не в капелюсі, а в тому, що під ним – у нашій голові, тобто мозку й у тому, як цей диригент нашої поведінки почувається під час покупок. Мозку в цей момент добре і він вимагає повторення свята, тобто людина потрапляє в залежність від відчуттів свого мозку. Поки ми приміряємо обновки та оплачуємо їх на касі, мозок активно виділяє такі гормони радості та задоволення, як ендорфін та дофамін, а це, у свою чергу, викликає бажання повторити, потім настає звикання та залежність. Її, як вважає Рут Енгс, може мати понад 15—20% людей по всій планеті. До речі, за даними зарубіжної статистики, найбільше шопоголіків живе саме в Америці – їх сьогодні в країні налічується понад 17 млн, ще 65 млн. американців постійно балансують між імпульсивними та запланованими покупками. Німецькі вчені з медичної школи Ганновера підрахували: сьогодні кожна 20-а людина у світі страждає на "синдром компульсивних покупок" — це становить приблизно 5% всього населення земної кулі".

Оскільки прекрасна половина людства емоційніша, ніж чоловіки, то більшість шопоголиков – це жінки. Саме вони найчастіше потрапляють на гачок маркетологів, їм не терпиться отримати у свою колекцію нову культову сумочку, туфлі або прикраси відомого бренду, модний одяг усіх кольорів веселки. Найстрашніше, що таку пристрасть до покупок рекламують зірки — Вікторія Бекхем, Крістіна Агілера, Дженіфер Лопес, Камерон Діас, Сара Джессіка Паркер, Періс Хілтон, Блейк, Лавлі, Ліндсі Лохан. А молодь активно дотримується їх не неправильнішого прикладу. "Коли я помічаю в магазині річ, яка мені дуже подобається, — зізнається Вікторія Бекхем, — я купую її, не роздумуючи жодної секунди, у кількох кольорах — нічого не можу вдіяти з собою. Швидше за все, я шопоголік, але такий діагноз не заважає мені ходити магазинами і щоразу отримувати задоволення". А ось як виправдовує свою пристрасть до взуття Сара Джесіка Паркер: "Я вважаю себе невиправним трудоголіком, а це заслуговує на хорошу винагороду. Тож чому б не побалувати себе ще однією парою шикарних туфель від відомого бренду".

З такою тактикою самозаохочення та виправдання згубної залежності категорично не погоджується відома українка та досвідчений експерт Олена Рихальська — психотерапевт і гештальт-терапевт, кандидат психологічних наук. "Шопоголізм не має нічого спільного з любов'ю до себе, — впевнена Рихальська. — Навпаки, такі жінки глибоко всередині не впевнені в собі, часто із заниженою самооцінкою та нестабільним емоційним фоном. Купуючи надто багато одягу, вони заглушають це почуття, тим самим підміняючи. Але ж психіку кількістю одягу та коштовностей не заспокоїш. Головний критерій любові до себе – це коли у жінки може бути багато одягу, але вона його носить, комбінуючи і створюючи різні образи". Якщо ж говорити про інтернет-шопоголізм, то тут пальма першості належить чоловікам, причому лідирує молодь. Взагалі зручний онлайн-маркетинг, який розквітнув під час епідемії ковіда, сприяє розвитку шопоголізму. Адже так комфортно сидіти вдома і в спокійній обстановці вибирати та купувати всі товари, які сподобалися.

Якщо подивитися на цю хвору тему з погляду психології, то коріння шопоголізму, як правило, потрібно шукати в дитячих психотравмах й у тому, як до дитини ставилися батьки, наскільки вони були близькими з малюком. Вважається, що в сім'ї, де гроші вважають головною цінністю, а нестачу батьківської уваги та тепла банально замінюють і компенсують дорогою іграшкою чи гаджетом, може зрости оніоман. Дорослі купують любов дитини, а коли та виростає, то йде до магазину за радістю. Однак до шопоголізму може призвести і зовсім протилежний життєвий сценарій: дитина росте в дуже бідній родині, де не роблять подарунків і на всьому заощаджують, а потім такий дорослий намагається розбагатіти і дозволити собі все, чого не мав у дитячих роках. Шопоголік може зрости і в сім'ї деспотичних та владних батьків, де дитину не хвалили за досягнення, не підтримували у її починаннях, всіляко принижували або навіть ставилися із явною жорстокістю. Занижену чи низьку самооцінку та дефіцит кохання така людина, найімовірніше, компенсуватиме шопінгом. Тобто моральні проблеми та прогалини оніоман прагнутиме заповнювати та заглушати чимось матеріальним. Йому здається, що дорогі речі створять новий образ успішної та задоволеної життям людини, привабливий для колег та друзів. Найнебезпечніший варіант — це коли покупки викликають приплив адреналіну. Потреба нових вражень штовхає оніомана на компульсивний шопінг заради самого процесу, полювання за магазинними "скарбами", що викликає справжній напад ейфорії. Однак дуже швидко "кайф" проходить і настає "ламання" і непереборне бажання знову щось купити.

Оніоманію психологи часто порівнюють з ігроманією. Багато дослідників стверджують, що майже всі компульсивні стани й адикції (залежності) дуже схожі — у них задіяні одні й ті ж самі центри мозку. Тому головний і найефективніший спосіб лікування та позбавлення від таких розладів — це психотерапія. Фахівець спільно з пацієнтом може вибрати напрям, який найкраще працює. Це може бути гештальт-терапія або психоаналіз, психодрама або метод розстановок за Хеллінгером, психодинамічна або когнітивно-поведінкова терапія. Головне, щоб шопоголік прийшов до такого фахівця не з бажанням купити модну послугу, а з настроєм позбавитися залежності.

Читайте Comments.ua в Google News