Психологи пояснили, як підтримати рідних зниклих безвісти

Психологи пояснили, як підтримати людину, у якої близький зник безвісти: досвід невизначеної втрати

У Центрі ментального відновлення "Незламна" від "Фонду Маша" розповіли, як працювати з одним із найважчих психічних станів, який переживають українські родини під час війни — невизначеною втратою. Психологиня Анна Кузьміна пояснює, що це особливий тип горя, коли близька людина фізично відсутня, але її доля залишається невідомою: йдеться про зникнення безвісти, полон або тривалу відсутність зв’язку.

За словами фахівців, психіка в такому стані постійно коливається між двома полюсами: вірою у повернення й болем від можливості непоправного. Ці процеси існують одночасно, змінюють один одного і виснажують людину, викликаючи сором чи провину за власні думки — ніби не можна водночас і сподіватися, і сумувати.

Люди, які переживають невизначену втрату, часто живуть у стані хронічного горя. Йому не видно завершення, бо немає відповіді на головне запитання. Це проявляється у проблемах зі сном, апетитом, постійній напрузі, відчутті відірваності від життя та схильності "ставити паузу" на всі важливі справи, чекаючи ясності.

У межах сім’ї реакції можуть бути різними. Хтось продовжує вірити у повернення, хтось проживає біль і вже починає приймати втрату — і це нормально. Фахівці наголошують, що жодна з цих реакцій не є неправильною. Найважливіше — дозволити кожному мати власний шлях проживання і не нав’язувати оцінок.

Психологи радять не переконувати людину "триматися" або "відпускати". Ключова підтримка полягає у готовності бути поруч, слухати й приймати складні, суперечливі почуття. Важливими є прості дії: запитати, що зараз допоможе, дати можливість висловитися або навпаки — побути разом мовчки. Підтримкою може бути й допомога у побутових справах, щоб зменшити навантаження в періоди виснаження.

Водночас варто уникати фраз, які можуть травмувати: закликів "рухатися далі", порівнянь із чужим горем, припущень щодо ймовірної загибелі чи вимог "бути сильною". У стані невизначеності такі слова лише посилюють біль.

Психологи наголошують, що людям, які переживають зникнення близьких, надзвичайно важливо не залишатися наодинці. Спільноти та групи підтримки дають можливість говорити або мовчати поряд з тими, хто переживає схожий досвід. У центрі "Незламна" проводять як індивідуальні консультації, так і групові зустрічі для жінок, чиї рідні зникли безвісти.

Там створюють простір, де немає тиску "жити далі", але є можливість поступово віднайти внутрішню опору, знову відчути себе частиною світу й знайти сили рухатись крізь переживання невизначеності.