Православна церква не збирається боротися з Хелоуіном

Священники критикують запозичені свята, забуваючи пропагувати власні традиції

Минулого тижня архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука (УПЦ МП) звернувся до влади Запоріжжя з вимогою заборонити святкування Хелоуіну. Священнослужитель вважає, що під час святкування відбувається демонізація Свідомості дітей, внаслідок чого дітей мучать нічні страхіття, неврози, психічні порушення, невмотивована агресія і навіть одержимість бісами. Та й взагалі – це свято чужорідне для православного світу. Втім, Хелоуін – не перше західне свято, яке щедро критикують представники православної Церкви. Про те, чи справді святкування Хелоуіну несе небезпеку православній традиції, «Комментарии» поговорили з експертом Школи політичної аналітики при Національному університеті «Києво-Могилянська академія» Олексієм Кошелем.

Пане Олексію, чим можна вважати заяви архієпископа Луки черговим проявом боротьби Церкви із святами, запозиченими з інших традицій?

Насправді жодна з православних і протестантських церков, що мають який-небудь вплив в Україні, не бореться з Хелоуіном. Бо реальна боротьба передбачає як мінімум те, що повинні були б бути масові звернення усіх єпархій до вірян, мала б бути заява, обов’язкова для проповідей усіх священників. До того ж, коли у цьому є потреба, православна Церква організовує хресні ходи, проводить якість інші заходи. Тож нинішні заяви щодо Хелоуіну – не більше, ніж порожні слова.

В чому ж тоді їхній сенс?

Пройти повз це свято Церква не може, бо так чи інакше, але люди починають гратися в нього. Ще десять років тому про День всіх святих знало п’ять барів у Києві, а сьогодні це хороша нагода, аби отримати нових клієнтів. Тим більше, що в українському варіанті Хелоуін не має жодного відношення ані до Дня всіх святих, ані до спілкування з духами мертвих. Це, швидше, нагода для дитячих магазинів заробити трохи більше грошей на продажах масок, аніж зазвичай, а для ресторанів заробити трохи більше грошей. Бо в будь-якій традиції свято слугує згуртуванню певної спільноти або нагадуванню про якісь традиції. Оскільки Хелоуін – запозичене свято, то у нього немає внутрішнього коріння, і жодної цінності воно не несе. А згуртовує хіба що для локального алкоголізму.

Однак попри світський характер Хелоуіну Церква все ж виступає проти?

Церква може виступати проти будь-якого свята. Скажімо, проти Дня банкіра чи Дня автомобіліста. Ми в Україні мали велику традицію боротьби із святом Івана Купала. В Європі, скажімо, древні сатурналії переродились в карнавали. Оскільки ці свята були для людей можливістю вийти за межі традиційних норм, так би мовити «спустити пару», то Церква не знайшла нічого кращого, аніж їх очолити. У випадку із Хелоуіном православна церква не може не звернути увагу на інтерес до свята, але реально з ним боротися не збирається.

Православна Церква не менш критично ставиться і до Дня Святого Валентина…

Тут інша ситуація, оскільки це чи не єдине із запозичених свят, яке набуло широкої популярності, до того, в усіх верствах населення. Сьогодні «валентинки» пишуть і першокласники, і люди пенсійного віку. Тут немає жодної ідеології, окрім любові, до того ж, до розкручування свята підключився бізнес. Хелоуін теж буде комерціалізуватися, однак ніколи не стане таким масовим.

Чому православному світу досі не запропонували якийсь аналог Дня святого Валентина?  

У православній традиції не було жодного покровителя закоханих. Та й момент, коли була можливість насаджувати нові свята, вона пропустила. Чому пропустила? Бо звикла працювати на державному рівні: замість того, аби самій створювати інформаційні приводи, чекає, поки це за неї зробить влада. Сьогодні запровадження альтернативного свята буде мати такий самий успіх, як спроба боротися з 8 березня, на яке вже 80 років працює ідеологічна державна машина. Власне православна церква спробувала ввести так званий «день матері», але про нього практично ніхто нічого не знає.

Може, просто слід обрати яке-небудь інше свято?

Православній Церкві сьогодні треба займатись тим, щоб хоча би половина тих, хто вважає себе православним приходила до церкви на Різдво і Великдень. За офіційними даними, на минулий Великдень церкву відвідало близько 30% православних українців, хоча й ця цифра виглядає завищеною. Тож спершу слід заохочувати вірян відзначати традиційні свята, а для цього слід використовувати нові методики. Католики, наприклад, постійно займаються молоддю, тоді як кількість православних дітей, що ходять до недільної школи, становить близько 1%.